…була не давно розмова, про те що християнство – це цинічно і в принципі існує тільки для вигідної цілі. Мовляв: - «Хочеш стати багатим – створи релігію».
Ходжу тепер і думаю… і спостерігаю страшну, для себе, картину. Таки так. Часто релігія – це гроші. Але страшне не це, а те що жива віра перетворилася на оту потворну релігію. А там де релігія, там гроші. І це навіть схвально, бо часто релігія є абсолютно безглуздою – і не має навіть цинічних цілей.
Може бути, що слово «релігія» для різних людей має різне значення. У когось, поняття релігії викликає навіть позитивні асоціації. А хтось має взагалі «квадратне» уявлення про що йдеться. І для них всі, хто називають себе віруючими, автоматично підпадають під категорію релігійних людей. Та, говорячи про себе, скажу, що я релігію ненавиджу у всіх її проявах, але в той момент є віруючою людиною. Бо розрізняю для себе поняття віри та релігії, як слова антоніми.
Розглядаю релігію, суто як систему, у котрій все розкладено «по полочках» – все що «можна» і «не можна», «треба» і «не треба» і т.д. Систему, у якій немає життя, а лише сліпе слідування певним правилам і законам, з метою щось заробити, в даному випадку у Бога – наприклад вічне життя. Релігією реально можна задурманити голови будь-кому, можна залякати будь-кого, нав’язати що завгодно. І на цьому фоні, звичайно, чому б і не підзаробити, або чому б не прославитись, або чому б не здобути чогось ще для себе?
Жива віра – це інше. Насамперед – це особисті стосунки з Богом, як з Батьком, як з найріднішим. Віра – це довірливі стосунки між Богом і людиною. Це постійне і неперервне взаємне спілкування людини з Творцем. І Церква Христова – це не громада однодумців, що мають спільну мету попасти до раю, а по ходу живуть кому як заманеться. А Церква – це наречена Ісуса Христа! Це таємні любовні стосунки, котрі мотивуються не власними пожадливостями, а жертвою один заради одного! Це повністю відданні один одному особи аж до смерті! О тут справжнє життя! І ніяким системам тут місця немає, і релігії в тому чисті.
І чому так сталось? Чому унікальна жива віра в Ісуса Христа перетворилось на одну з багатьох релігій світу? Бо так таки простіше. Простіше контролювати людей, простіше збирати з них гроші, простіше ними управляти і звичайно ж що знайшлись люди, котрі вчасно використали ситуацію для себе на користь. Використовують і до цих пір. Хтось, правда, це робить з умислом, а хтось, бо прийняв передання і не думає що робить.
Та складно стало розрізнити справжнє від бутафорії, від нахабної підробки. Хоча складно – це на перший погляд, бо якщо бути чесним і почати шукати правду, почати відповідати на вічні питання вічної душі, то зупинитись потім не можливо! Бо знайдені відповіді захоплюють своєю чистотою і природністю! Хоча і ставлять щодня перед новим вибором – для кого жити?
Комментарий автора: З повагою, Володимир Швець.
--- Авторские права на произведение принадлежат газете "Для ТЕБЯ". Публикация произведения допускается только по согласованию с редакцией газеты.
Прочитано 11634 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : мысли в авоське-26 - irina kramarenko Когда стало известно, кто совершил исцеление в субботу, то "искали
убить Его Иудеи за то, что Он не только нарушал субботу, но и Отцем Своим
называл Бога, делая Себя равным Богу".
Проза : Лергос - Oleg Это описание малой части моего духовного пути в виде сказки. Образно показаны события, произошедшие в моей жизни.
Несколько лет назад неожиданно пришло желание написать такое сказание. За пару дней набросал черновик. Начало держал в голове, думал потом допишу, когда буду писать начистую. Продолжение, тоже было не совсем ясно оформлено, потому не писал. Когда же прошло время, и я стал приводить в порядок текст, то не смог толком вспомнить, что было на тот момент про начало и продолжение. Выдумывать нет смысла, так, как это реальный путь, а не фантазия.
Но возможно, так и должно быть. Самое важное написано. Проход через лабиринт. Это первый серьезный путь в духе, который надо пройти, чтобы обрести свободу и очищение. Лабиринт в нас самих. Это путаность мышления и чувств. «Ибо какой человек в состоянии познать совет Божий? или кто может уразуметь, что угодно Господу? Помышления смертных нетверды, и мысли наши ошибочны, ибо тленное тело отягощает душу, и эта земная храмина подавляет многозаботливый ум. Мы едва можем постигать и то, что на земле, и с трудом понимаем то, что под руками, а что на небесах – кто исследовал? Волю же Твою кто познал бы, если бы Ты не даровал премудрости и не ниспослал свыше святаго Твоего Духа? И так исправились пути живущих на земле, и люди научились тому, что угодно Тебе, и спаслись премудростью» (Прем. Сол. 9;13-19).
Мало кто вообще становится на путь освобождения. Узкий путь Христа. Путь премудрости Духа Святого.
«Премудрость … сначала она пойдет с ним путями извилистыми, наведет на него страх и боязнь и будет мучить его своим водительством, доколе не уверится в душе его и не искусит его своими уставами; но потом она выйдет к нему на прямом пути и обрадует его и откроет ему тайны свои. Если он совратится с пути, она оставляет его и отдает его в руки падения его» (Сирах 5;12-22).
Путь одиноких сердцем. «Бог одиноких вводит в дом, освобождает узников от оков, а непокорные остаются в знойной пустыне» (Пс. 67;7).
Большинство почитают себя великими царями Божьими, на деле будучи ничто. «Ибо кто почитает себя чем-нибудь, будучи ничто, тот обольщает сам себя» (Гал. 6;3)
