Ти збирала гріхи – мов речі…
Мрієш сісти на потяг до раю.
Клунки звично муляють плечі.
Під черемхою сірий лягає,
А картатий – жарінь дому-пекла –
Спину й пальці остиглі гріє.
Язики вогненні примеркли –
Бо з небес опадають мрії...
2
Потяг райдужний в далеч прогув...
У відлунні – скорбота прощання.
Запізнилась!
Кахиче дід: «Був…
На сьогодні – до раю – останній».
На пероні стояти між лав?
Захолонуть у валянцях ноги.
Ти по колії в даль побрела –
В невідому захмарну дорогу.
Ледь остигнув тягар між цеглин.
З ним тепліше – в дорозі до раю.
Клунок сірий – зачмелений син –
«Мамо, гину. Вернися...» – благає.
Не зважаєш, вимолюєш путь!
Кружеляють байдужно сніжинки.
Чимчикуєш... А маки цвітуть...
А полями гримкочуть обжинки.
Косу клепле вусатий ратай.
Потяг
з колії
в небо
злітає!
Не розчахнеш едемські врата –
Чи полями ітимеш, чи плаєм.
3
Ти блукаєш, сердего, ще й досі?
Теплий клунок намулює плечі.
Осріблила зима злотокосся…
Віддалила від благості втеча.
Сходь із колії! Ген – Божий храм.
Син твій – безбач. Окраєць без солі.
Для святенниці колія в рай
Загинається в аспідне коло.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ах, если б вечная любовь... - Людмила Солма *) Примечание в дополнение:
Фрагмент текста песни "Вечная весна"
Автор текста (слов): Шаферан И.
Композитор (музыка): Тухманов Д.
Для тех, кто утро будит голосами,
Кто видит мир влюбленными глазами,
Для тех, кто обойти готов полсвета,
Любимых повторяя имена,
Три месяца лето, три месяца осень,
Три месяца зима и вечная весна.
