Подрузі місіонерці

Ми зустрілися вперше з тобою,
Певно, на молодіжній співці.
Пам'ятаєш, як на Кічкарівці
На подвір'ї стояли юрбою:

Надька, Вовочка, Зойка і Свєтка,
Яшка, Вєрця і, ніби в осаді,
В середині крутився Аркадій.
Наша пам'ять, неначе вінетка

Ілюстрована юності цвітом,
Зберігає обличчя без зміни.
Що з того нам, що час без зупину
Вітровієм промчався над світом.

На ходу нам змінив пружність шкіри,
Стрілку пхнув на вазі до"Солідність"
Та невичерпні поклади віри
Зберігають душі миловидність.

Каже нам календар, що вже осінь,
А довкола по-літньому сухо.
Сяє лагідним сонечком просинь.
Ти така ж, як колись, щебетуха.

А набачилась горя людського!
Вдів і сиріт з біди рятувала.
І ув'язнених в тюрмах до Бога,
У свободу Христа закликала.

Допомогу приносила бідним,
І на працю сестер надихала.
Ти чужим стала сонечком рідним,
І сиріткам матусею стала.

Досягнуло життя апогею.
В Божих засіках плоду багато.
Заслужила ти право на свято.
То ж, вітаєм тебе з ювілеєм!

Нехай Той, хто життям став для тебе,
Хто беріг тебе кожну хвилину,
Хто зробив з тебе Божу дитину,
Доведе в благодаті до неба.

Будуть ще і турботи й тривога,
Будуть втома і розчарування...
Християнство - це труд і навчання
У майстернях Великого Бога.

А сьогодні, в цю світлу годину
Нам даровані теж привілеї:
Привітати прекрасну людину.
Ще раз - з святом тебе! З ювілеєм!

Подрузі місіонерціПоэзия

Подрузі місіонерці
Поэзия