Не хвалився сад опалим цвітом,
Сумував, що зникла десь краса...
Та не знав, що наближалось літо,
І несло з собою чудеса.
Там, на місці цвіту поміж віття,
Дозрівали бажані плоди
І чудові фрукти соковиті,
Нахиляли гілку до води.
Сад спостерігав оту картину,
Як земля торкнулася гілок,
Й дарував він яблука дитині,
Що прибігла нишком у садок.
З радістю дерева шепотіли:
Ми потрібні! О, щаслива мить!
Й виростало щастя, ніби крила,
І здавалось: ввись воно злетить!
Та минули дні рясного плоду,
В клунях урожай розкішний весь...
Принесли дощі сльоту й негоду,
Спека та тепло поділись десь...
Знову шелестів садочок листям,
Тільки не смарагдом - золотим...
І на постарілих вмить обійстях,
Час від часу вверх здіймався дим...
.........………………………........................
Ти побачив тут життя картину?
Коли ні - пильніше придивись.
Щоб зустріти з радістю хвилину,
Як душа сягне від тіла ввись.
~ДЛВ~
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Басня о братце-лисе и его семье - Светлана Кнорр Братья!Вся библия говорит о братьях,но подразумевает и сестёр,я не исключаю ни себя, ни сестёр, ни то, что нам нужно изменяться и учиться повиноваться своим мужьям Но веду речь о тех "называемых братьях", которые извращают Иисуса Христа, вероломно поступают и держат своих жен и детей в порабощении и тем самым гневят Господа
Сёстры!
Не пишу о том, чтобы не смиряться, и не повиноваться, а пишу о том, чтобы нам молиться о мудрости Господней, как повиноваться, когда повиноваться, пред кем повиноваться Чтобы не слиться со злом и не погибнуть нам и семьям нашим! Будьте Длагословенны!
